Хотів би, щоб те, що між нами, завжди діялося під водою
Хотів би, щоб те, що між нами,
завжди діялося під водою.
Пообв’язувалися б вантажами,
понадягали б на спини по величезному аквалангу,
і так би й жили.
Те, що між нами, відбувалося б настільки повільно,
що обом здавалося б, ніби воно ніколи не скінчиться.
Рухи наші були б дуже-дуже обережні.
Не змогли б сваритися, бо тоді
просто позадихалися б.
Та й де б ми ще навчилися
так чітко розуміти одне одного
самими поглядами, навіть якщо ті погляди—
крізь маски на обличчях?
Я найняв би на узбережжі добрих кухарів,
щоб готували рибу, яку я тобі вполюю.
Слав би її нагору, щоб там її спекли,
а тоді знову спустили нам.
Ногам було б м’яко ходити піском,
а часом гра світла пробивалася б
крізь хвилясту поверхню води,
і встеляла б морське дно
зеленавим бруком.
Ти перевзувалася б у парадне взуття,
і ми пів вечора чимчикували б дном, а довкруг наших ніг
обвивалися б гнучкі термометри мурен,
що ними море міряє собі температуру.
І якось, після чергової дефіляди,
ми повернулися б до нашого рифу,
поскидали б із себе усе спорядження,
вляглися б у пісок,
і ділились би повітрям аж доти,
доки не проростуть на наших спинах зябра
і доки у тебе в животі
не замолотить малесенькими кулачками
новий плавець.
Велосипеди снів
Лягай біля мене,
інакше не зрушать з місця велосипеди снів моїх.
Поворуши губами як дитя, хай заговорять у твоїй голові ліси,
що їх ти захищаєш найбільше—не заблукай у них.
Хай зашелестить листя вічнозелене,
поки його не зістригли розлючені вовки.
Скажи мені, що ти поруч, злякай їх цим,
хай відступають і виють на інший місяць,
десь далеко від нас.
Я розворушу застигле військо твоїх пальчиків,
що рухливіше й швидше за будь-яку кінноту муштровану.
Мені пощастило—я не боюся тих, хто тебе лякає.
Лисом зариюся в землю
і там поскручую їм голови, щоб ти не встигла їх побачити.
Хвилями твого волосся переправимо наші човни
на непомітний бік ріки, і звідти нападемо.
Щока до щоки викрешемо вогонь—
так прогодуємо тих, що залишаться з нами.
Ковдра, гаптована травою. Ранок у неї вшитий.
Усміхнись.
Два вірші
Taras Malkovych
Listen to "The Bicycles of My Dreams" read in the original Ukrainian by the author:
Translating these two poems, “I would like what binds us to always happen underwater” and “The Bicycles of My Dreams,” was a strangely personal experience, because I was, in a way, translating myself.
Both pieces were originally written in Ukrainian, but unlike most of my published poetry, I had already translated “The Bicycles of My Dreams” into English years ago, even though it remained unpublished. “I would like what binds us to always happen underwater” is an older poem of mine that had never been translated into English until recently. So when I returned to it after Russia’s full-scale invasion of Ukraine and the rupture it created across countless lives, I found myself trying to recover a version of myself that no longer felt reachable. It reminded me of the series Severance, where the self is divided into two disjointed lives: the working self and the living self. While translating, I kept asking myself: Who exactly wrote this? I no longer knew this person.
Stylistically, the process also became a kind of reshaping. From my work on The Anthology of Young Poetry of the U.S., I learned that contemporary American poetry often leans toward short, sharp lines and a kind of minimalist clarity. My own Ukrainian style tends in the opposite direction: longer, heavier lines, more expansive and introspective in rhythm and tone—something reflected in the title of my debut collection, The One Who Loves Long Words. My challenge in English was not just to translate, but to declumsiate: to make my texts shaped, rhythmic, and readable in English without losing what mattered to me emotionally.
This isn’t so much a “faithful” translation as it is an encounter between versions of myself: one who wrote, and one who now watches from the corner.
Both pieces were originally written in Ukrainian, but unlike most of my published poetry, I had already translated “The Bicycles of My Dreams” into English years ago, even though it remained unpublished. “I would like what binds us to always happen underwater” is an older poem of mine that had never been translated into English until recently. So when I returned to it after Russia’s full-scale invasion of Ukraine and the rupture it created across countless lives, I found myself trying to recover a version of myself that no longer felt reachable. It reminded me of the series Severance, where the self is divided into two disjointed lives: the working self and the living self. While translating, I kept asking myself: Who exactly wrote this? I no longer knew this person.
Stylistically, the process also became a kind of reshaping. From my work on The Anthology of Young Poetry of the U.S., I learned that contemporary American poetry often leans toward short, sharp lines and a kind of minimalist clarity. My own Ukrainian style tends in the opposite direction: longer, heavier lines, more expansive and introspective in rhythm and tone—something reflected in the title of my debut collection, The One Who Loves Long Words. My challenge in English was not just to translate, but to declumsiate: to make my texts shaped, rhythmic, and readable in English without losing what mattered to me emotionally.
This isn’t so much a “faithful” translation as it is an encounter between versions of myself: one who wrote, and one who now watches from the corner.
Taras Malkovych is a Ukrainian poet, literary and film translator, and founder of Tapas Localization, a multilingual media localization agency. He is the author of Той хто любить довгі слова (The One Who Loves Long Words; Meridian Czernowitz, 2013) and the compiler of Сновиди (The Sleepwalkers; A-BA-BA-HA-LA-MA-HA, 2010), an anthology of dreams by 80 Ukrainian writers. His literary translation work into Ukrainian includes co-translating The Casual Vacancy (Несподівана вакансія; A-BA-BA-HA-LA-MA-HA, 2013) by J.K. Rowling and compiling and translating The Anthology of Young Poetry of the U.S. (Антологія молодої поезії США; A-BA-BA-HA-LA-MA-HA, 2016) as a Fulbright Visiting Scholar at Columbia University in New York. He also co-translated translated A Ukrainian Dictionary of War (Словник війни; Lost Horse Press, 2024) compiled by Ostap Slyvynsky, performed in 2022 at the Deep Water Literary Festival in Narrowsburg, NY, featuring readings by Tilda Swinton and Alan Cumming. His poems have been translated into six languages and performed with experimental music.
